100лиця, Домій - Я забуваю очі твої

Я знаю не забудеш і згадаєш Що під мінорні ноти заспіваєш Про те кохання, що розбило серце Настане осінь, але не стане легше Навіщо ж так ти його кохала Ти задля нього душу віддавала Тепер ці шрами не вилічиш сльозами Забути стерти закінчити цю драму Я забуваю очі твої я забуваю як ти уві сні Цілував вуста мої вони ж на смак уже не ті Я забуваю на самоті як двоє десь під зливами були Згоріли наче сірники хоча палали як зірки Я знаю не чекаєш ти дзвінка Затяжка була ця така гірка Прискорити би час забути на хвилину Якби кохання було без зупину Вже більше не але а просто крапка Ці спогади залишуться назавжди Пробач що не настане наше завтра Пробач що не настане наше завтра